.jpg)
Сигарети, мабуть, найрозповсюдженіший тютюновий продукт у світі. Хоча їх почали виготовляти не так давно — наприкінці 19 століття. Завдяки компактному формату, зручному, швидкому і простому використанню вони поступово замінили традиційні способи тютюнопаління та протягом тривалого часу домінували серед продуктів для курців, аж допоки на зміну їм не прийшла сучасні електронні альтернативи.
Більше про історію гаджетів для курців: е-сигарети, системи нагрівання тютюну, міні-вейпи та одноразки.
Проте й досі деякі традиційні продукти для курців активно використовуються. Найчастіше, у країнах їхнього походження, як екзотична альтернатива сигаретам або нішевий субкультурний продукт. Розповідаємо про 10 традиційних чи новітніх альтернатив звичайним сигаретам.
1. Кретек: сигарети з тютюну та гвоздики
Кретек (англійською kretek) — це традиційні сигарети з Індонезії, що також набули популярності в інших країнах південно-східної Азії, Австралії та Бразилії.
Сигарети-кретек наповнені пряною сумішшю тютюну та подрібненої гвоздики, при чому остання складає щонайменше третину наповнювача. У тютюново-гвоздикову суміш також можуть додавати інші прянощі, фрукти, каву тощо. До речі, саме слово «кретек» — це звук потріскування палаючої гвоздики.
Індонезія є найбільшим у світі виробником цигарок із гвоздикою. Що цікаво, кретек виробляють не лише національні індонезійські виробники, а й міжнародні. Наприклад, в Індонезії можна придбати стіки TEREA Kretek для IQOS ILUMA з наповнювачем з тютюну та гвоздики. Також можна знайти багато рідин для вейпу з ароматом кретеку.
У країнах ЄС кретек продається тільки у вигляді сигарил. Сигарети з кретеком чи розсипний кретек заборонені для продажу.
2. Черут або чирут: саморобні традиційні бірманські сигари
Черут, чирут (англійською cheeroot) — це традиційні сигари, популярні у М’янмі, а також у деяких регіонах Індії та на Філіппінах.
Вони набули популярності завдяки низькій собівартості та простому процесу виготовлення. Зазвичай чирути виготовляються вручну — тютюнову суміш, часто з додаванням інших рослин для аромату, загортають у висушене тютюнове, кукурудзяне або пальмове листя та перев’язують ниткою, щоб саморобна сигара тримала форму.
Іноді у сигари-черути навіть додають фільтр із складеного кукурудзяного чи бананового листка.
3. Біді: індійські традиційні сигарети з тютюну в листі хурми
Біді, іноді бірі, хінді, бенгал — це традиційні індійські сигарети з необробленого тютюну, загорнутого в лист ебенового дерева. До подрібненого тютюнового листя для аромату додають трави і прянощі (куркуму, гвоздику, корицю, базилік, лакричник, імбир, навіть петрушку тощо) та загортають у лист ебенового дерева (різновид хурми).
Біді поширені в Індії, Непалі, на Шрі-Ланці, адже коштують значно дешевше за звичайні сигарети в цих країнах.
4. Нірдош: трав’яні сигарети без тютюну
Нірдош — це традиційні сигарети з Індії, що виготовляються з натуральних трав, без тютюну та нікотину у складі.
Нірдош також називають аюрведичними сигаретами та навіть медичними сигаретами. Слово «нірдоша» походить від санскритського «без шкоди» або «незабруднений». Основні інгредієнти нірдошу — це суміш різних рослин: базиліку, куркуми, евкаліпту, лакриці та інших.
Звісно ж, трав’яні сигарети не можна вважати повністю нешкідливими та тим більше наділяти їх медичними або лікувальними властивостями, адже при згоранні рослин, навіть якщо це не тютюн, також утворюються шкідливі для здоров’я продукти горіння.
Дещо схожі на нірдош поширені у Китаї сигарети з чаю. Всередині чайних сигарет замістю тютюну — ферментований чай пуер.
5. Махорка: вид міцного тютюну для самокруток
Махорка — це один з видів тютюну. У сигаретах і більшості тютюнових виробів використовується тютюнове листя рослини виду Nicotiana tabacum або Тютюн Звичайний. Махорка — це тютюнова рослина виду Nicotiana rustica або Тютюн Сільський. Махорка міцніша та має більш жорсткий смак, ніж звичайний тютюн.
Махорка, як і інші пасльонові, походять з Латинській Америці. В Україні також вирощували махорку, часто просто на городі, самостійно сушили та перемелювали. Щоб зробити сигарету, махорку загортали у папіросний папір або навіть у простий газетний лист. Окрім цього, іноді махорку курили в люльці.
У 20 столітті махорку почали широко використовувати у світі — її вирощували у промислових масштабах для курильного та нюхального тютюну. Зараз махорку використовують дуже рідко — сигарети та звичайний тютюн більш розповсюджені, адже мають м’якший смак та аромат. Хоча в селах та невеликих містечках її і досі можна знайти на місцевих ринках.
6. Люлька: стародавні традиції куріння
Люлька — це приладдя для куріння, в якому тютюн забивається у спеціальну чашечку та підпалюється, а дим відводиться та вдихається через видовжену трубку, яка називається чубук.
Люльки походять з батьківщини тютюну — Північної та Південної Америки. У Європу потратипили у 17 столітті разом з тютюном, набули значної популярності та протягом тривалого часу лишались основним способом куріння тютюну.
Також існують теорії, що люльки у Європі та Азії існували і раніше, проте курили крізь них не тютюн, а різноманітні тютюнові суміші. В Україні люлька має довгу історію у різних варіаціях від козацької люльки до гуцульської файки.
Для куріння люльки знадобиться спеціальний тютюн, оброблений за іншою технологією ніж тютюн для сигарет, самокруток чи кальянів. По-перше, трубочний тютюн має значно крупнішу нарізку, аніж сигаретний. По-друге, тютюн для люльки вологіший за сигаретний, але не настільки вологий, як кальянний, проте все одно вимагає герметичного пакування, що захищатиме від пересихання і випаровування води.
7. Кальян: східні традиції куріння
Кальян або шиша — це східний спосіб куріння тютюну. Він з’явився понад 500 років тому, але у 21 столітті став популярним у багатьох країнах світу.
Кальян складається з чаші, колби, шахти, шланга та мундштука. У чашу кладуть тютюнову суміш, яка нагрівається від жару вугілля під час затягування: кальянна суміш прогорає і утворює дим. Проте дим від кальяна прохолодніший, густіший, ароматніший та більш насичений фруктовим смаком ніж сигаретний.
Тютюн для кальяну відрізняється від сигаретного та іншого тютюну. Виготовляють його з тих самих сортів, але процес виготовлення інший — тютюн нарізають крупнішими частинками, додають до нього гліцерин, патоку та ароматизатори. Є різні види сумішей тютюну для кальяну — сухіші, без аромату, дуже солодкі. Існує навіть безнікотиновий тютюн для кальяну.
Більше про тютюн для кальяну: чим відрізняється від стіків і сигарет, склад, види та як вибирають.
8. Сигари: тютюн загорнутий в тютюновий лист
Сигара — це тютюнова скрутка, подрібнений або скручений тютюн, загорнутий у тютюновий лист. Сигара значно більша за розміром від звичайної сигарети та має фільтру. Вони можуть варіюватися за довжиною (від 100 до 235 мм), діаметром або калібром (від 26 мм до 52 мм), та вагою (найчастіще від 5 до 15 грамів). Але є і більшк сигари, які можуть важити 20–30 грамів і більше.
Виробляти сигари у такому вигляді, який ми знаємо сьогодні, почали в Іспанії, в Севільї. Згодом виробництво з’явилося і на Карибах, зокрема на Кубі.
Куріння сигари, на відміну від сигарети, вимагає цілого ритуалу: спочатку обрізають кінчик сигари, потім повільно запалюють її, обертаючи над полум’ям. На відміну від сигарет, сигару не затягують в легені, а смакують дим, затримуючи його в роті.
9. Сигарили: ароматизовані мінісигари
Сигарили — це по суті сигари меншого розміру, ваги, та, відповідно, з меншою тривалістю куріння та м’якшим смаком. Вони значно менші за сигари — найчастіше їхня довжина 8–10 см, діаметр близько 7–9 мм і вага до 3 грамі.
Сигарили можуть мати або не мати фільтр. У тютюн для сигарил часто додають ароматизатори (вишня, ваніль та інші) та навіть використовують фільтри з арома капсулами.
Сигарили з’явилися на початку 19 століття як компактний та зручний варіант сигар, що не потребував складного та тривалого по часу сигарного ритуалу.
10. Системи нагрівання тютюну: бездимна альтернатива курінню
Система нагрівання тютюну — це сучасна електронні альтернатива сигаретам; пристрої, що нагрівають тютюн, замість підпалювати його. При нагріванні тютюну замість диму утворюється ароматний аерозоль. Тож, завдяки системам нагріву тютюну можна вживати тютюн без горіння, диму та попелу.
Гаджети для нагрівання тютюну працюють за спеціальними стіками (іноді користувачі навіть називають їх «курилками зі стіками»). Тютюн у стіках обробляються за спеціальною технологією, щоб він легше випаровував аерозоль — беруть лише листкову м’якоть, подрібнюють до стану порошку, додають гліцерин і висушують під пресом.
Зазвичай сеанс з таким пристроєм триває стільки ж часу, як куріння звичайної сигарети — 5–6 хвилин або 12–14 затяжок.
Наша найпопулярніша система нагрівання тютюну — IQOS. Вона принципово відрізняється від сигарет. IQOS нагріває тютюн, а не спалює його, даючи при цьому смак справжнього тютюну без диму та попелу. При цьому IQOS виділяє на 95% менше шкідливих хімічних речовин, порівняно з сигаретами*.
Важливо: Це не обов’язково дорівнює зниженню ризику на 95%. IQOS не виключає усіх ризиків.
* «На 95% менше» означає середнє зниження рівнів 9 хімічних речовин, рекомендованих для зниження в сигаретному димі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, які не включають нікотин. Дивись Важливу інформацію.
Інформація про продукцію на цій сторінці надається за допомогою засобів дистанційного зв’язку згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
