.png)
Цього літа вийшло стільки цікавих проєктів з кіно, що ми неофіційно назвали його кінолітом. У партнерстві з ОМКФ презентували колекцію кінопостерів, кіностікерів та кінопринтів, створили велику добірку українських фільмів на Megogo, запланували затишний кіновечір в коворкінгу на Хрещатику… Далі розказуємо про все докладніше.
В етері українське: підбірка українського кіно
Якщо й дивитися кіно влітку, то якесь особливе і в особливому місці — на фестивалі, в опенейр кінотеатрі, чи влаштувати кіновечір з друзями вдома. А фільми обирати авжеж українські: по-перше, у нас багато цікавих новинок, а по-друге — наше кіно люблять у світі, тож, мабуть, є за що.
За останні 2 роки у прокат вийшло декілька десятків нових українських фільмів. Їх побачили мільйони глядачів в Україні та у світі, і навіть відзначали міжнародними винагородами. Ми підготували власну добірку для користувачів MEGOGO, в якій різножанрове, але виключно українське кіно:
- Памфір, 2022 року;
- Щедрик, 2022 року;
- Мої думки тихі, 2019 року;
- Королі репу, 2021 року;
- Обійми мене, 2020 року;
- Присвячення Єві, 2023 року;
- Безславні кріпаки, 2020 року;
- Ми є. Ми поруч, 2020 року;
- Максим Оса та золото Песиголовця, 2022 року;
- Додому, 2019 року;
- Перший код, 2023 року;
- Погані дороги, 2020 року;
- Між нами, 2023 року.
Добірку можна знайти на головній сторінці MEGOGO — «В об’єктиві українське».
Кіновечір на Хрещатику
Наприкінці травня у головному Айкос Спейсі країни відкрився незвичний коворкінг у вигляді затишної квартири. І, будемо щирими, одразу планували влаштовувати там цікаві зустрічі — кіноперегляди, книжкові клуби чи лекції. Тож ідея організувати кіновечір просто чекала свого часу і дочекалася.
7 та 8 вересня в нашому коворкінгу пройшли перші кінозустрічі у камерному форматі з домашньою атмосферою Дивилися стрічку про рідний Київ «Герой мого часу» та обговорювали з режисеркою Тонею Ноябрьовою та хазяйкою вечора — кінокритикинею та кіноблогеркою Інною Гордєєвою (chechevitsaaaa).
Сценарій до фільму теж написала Тоня. В основі сюжету три кіноновели про юнака, який приїхав підкорювати українську столицю, таі його пригоди в Києві. Після кіноперегляду, гості, режисерка та кінокритикиня обговорювали українське кіно та фільм «Герой мого часу». Ну а з нас — великий екран, коворкінг з домашнім вайбом та символічні київські смаколики.
Плануємо проводити такі кінозустрічі й у майбутньому, тому слідкуй за анонсами.
Колекція кінопостерів від IQOS та Одеського міжнародного кінофестивалю
Цього року Одеський міжнародний кінофестиваль відбувся в Києві з 12 до 20 липня, а програма була присвячена великій ретроспективі українського кінематографа. До ювілею ОМКФ ми хотіли підготувати щось особливе і спробували зазирнути в українську кіноісторію глибше. Тож знайшли мистецтво там, де не шукали.
Пригадуєш свій перший похід у кіно — можливо це був сучасний кінотеатр з новими технологіями. Або ж, як у кожному місті, — великий, монументальний, з колонами чи мозаїками, портретною галереєю акторів і режисерів… І такі місця теж стали історією — нашим культурним спадком.
Перші кінотеатри в Україні з’явилися ще наприкінці 19 століття. Деякі і досі приймають відвідувачів, інші — перетворилися на музеї чи культурні центри. А деякі зникли назавжди. Якщо придивитися, то побачиш мистецтво прямо на стінах: оздоблення, вітражі, барельєфи, мозаїчні панно. Це і надихнуло нас на спільний проєкт з кінофестивалем.
На відкритті у КВЦ «Парковий» ми разом з ОМКФ презентували незвичайну колекцію кінопостерів з ілюстраціями від Діми Котляра. Художник надихався творами українського монументального мистецтва 70–80 років минулого століття — це мозаїки, барельєфи, вітражі з відомих кінобудівель Києва, Харкова, Одеси, Ужгорода та Маріуполя. Усього в колекції 5 кінопостерів.
Кінопостер «Як у Києві»
Ілюстрація до постера натхненна ідеєю сюжету великого мозаїчного панно, яке колись прикрашало хол кінотеатру «Краків». Ескіз для мозаїки в 1986 році створили українські графіки — брати Леонід та Олексій Капітан. На панно були зображені народні танці краків’ян та гуралів — це жителі околиць Кракова.
Це символічна історія, адже Краків і Київ — міста побратими. І в Кракові, до речі, теж є кінотеатр «Київ», який досі працює. Київський кінотеатр тепер став культурним центром «Краків». У 2019 році будівлю колишнього кінотеатру відреставрували і мозаїку не зберегли. Тож закарбували згадку про неї на папері.
Кінопостер «Як у Харкові»
На цьому кінопостері зображена ілюстрація, натхненна ідеєю мозаїки з будівлі харківського кіноконцертного залу «Україна». І сучасний вигляд, і мозаїку ККЗ отримав у 1963 році — до цього там був літній музичний театр просто неба. Перший ескіз мозаїчного панно створила художниця з Києва — на ньому були спортсмени, харківський зоопарк, жінка та рояль. Але воно не сподобалося ні архітектору, ні художникам. Тому більшу частину мозаїки вирішили терміново переробити. І, авжеж, цим займався головний архітектор проєкту — Вадим Васильєв, який зворушливо ставився до своєї першої великої роботи.
Саме жінка з роялем, що залишилася ще від оригінальної роботи київської художниці, і надихнула Дмитра на створення унікальної ілюстрації для постера.
Кінопостер «Як в Одесі»
Для ілюстрації автор узяв за основу ідею барельєфа з будівлі Одеського театру музкомедії. Скульптуру музи на площі та барельєфи на стінах театру створив у 1971 році український скульптор Олександр Князик. Він, до речі, досі живе в Одесі.
Танок дівчат-вакханок — це символ свята та народних гулянь на площі, які за до театральних часів були дуже популярні. Скульптор колись закарбував цю частинку пам’яті на барельєфі і надихнув своєю ідеєю Дмитра.
Будівля театру до того ж — «дім» Одеського кінофестивалю, адже саме там знаходиться фестивальний палац ОМКФ.
Кінопостер «Як в Ужгороді»
Ілюстрацію до цього постера Дмитро створив, надихнувшись ідеєю одного з унікальних вітражів колишнього кінотеатру «Комсомолець» в Ужгороді. Вітражі збереглися і дотепер, але зараз у будівлі знаходиться Студентський центр дозвілля «Ювентус». Побачити їх можна на другому поверсі центру.
Ескізи для вітражів намалював художник Іван Ілько. Встановили їх у кінотеатрі в 1984 році. Це рідкісна пам’ятка того часу, адже на вітражах взагалі немає символів СРСР.
Вітраж, ідеєю якого надихався ілюстратор, називається «Музика».
Кінопостер «Як у Маріуполі»
Колись у Маріуполі був кінотеатр ім. Т. Г. Шевченко. У 1965 році на ньому виклали велике мозаїчне панно із зображенням Кобзаря та персонажів його творів. Зараз кінотеатр зруйновано. Можливо, стіна з мозаїкою вціліла, але поки точно про це невідомо.
Мозаїку на 54 кв.м створили українські митці — відомий монументаліст Віктор Арнаутов та художники-початківці Яків Райзін, Олександр Кечеджі і Микола Тихонов.
Тарас Григорович і його герої надихнули Дмитра на створення ілюстрації, щоб зберегти пам’ять про панно на постері.
Зображення на постерах не схожі на оригінальні твори — це не копії. Але добре передають ідеї творів українських митців-монументалістів того періоду.
Кінопостери були виставлені в Будинку Кіно упродовж кінофестивалю. А після завершення ОМКФ колекція переїде до нашого коворкінгу на Хрещатику.
Стікери, пазли та принти з кіноілюстраціями
Фрагменти яскравих та пам’ятних ілюстрації, які для колекції кінопостерів створив Дмитро ми перенесли на стікери, принти для девайсів та навіть зробили пазл «Як у Маріуполі».
За бажанням додати принт на девайс можна в наших спейсах у Києві, Львові, Чернівцях, Одесі та Дніпрі.
Інформація про продукцію на цій сторінці надається за допомогою засобів дистанційного зв’язку згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
